ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ САМОПІДГОТОВКИ УЧНІВ В ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІ
Методичні рекомендації для вихователів
(Затверджено на засіданні методичної ради закладу, протокол №4 від 12.12.12)
Самопідготовка – це щоденне навчальне заняття учнів в школах-інтернатах, яке передбачає виконання завдань вчителів. Вона представляє собою обов’язкові, щоденні заняття школярів, які самостійно виконують навчальні заняття в точно визначений час, з дотриманням санітарно-гігієнічних та педагогічних вимог. Самопідготовка для учнів, які навчаються в І-шу зміну, починається після обіду і сну (для учнів І-их класів, учнів І-ІІ класів з послабленим станом здоров’я), відпочинку на свіжому повітрі.
Після закінчення уроків, щоб відновити працездатність, проводяться прогулянки, екскурсії, фізкультурно-оздоровчі заняття з дітьми на свіжому повітрі, щоб задовільнити потребу дитини в помірній руховій активності, вільному, міжособистісному спілкуванні та емоційній розрядці.
В режимі школи-інтернату визначається час на виконання домашніх завдань відповідно до вікових особливостей учнів, в першому класі – до 1 години;, в 2 класі – до 1,5 години; в 3-4 класах – до 2 годин; в 5-6 класах – до 2,5 години; в 7-9 класах – до 3 годин. Перевищення цих нормативів неприйнятне, оскільки воно призводить до перевантаженості учнів.
Організація самопідготовки – одна з найбільш відповідальних і складних частин багатогранної роботи вихователя. В цій роботі органічно узгоджуються навчальні і виховні завдання: з одного боку, це форма закріплення і повторення вивченого на уроках матеріалу, з другого, що не менш важливо і повинно бути враховано вихователем – розвиток в учнів навичок самостійної навчальної праці, уміння самим здобувати знання, працювати з книгою, додатковою і довідковою літературою, вміння самостійно організувати свою навчальну працю. В процесі начальної роботи формуються такі необхідні в їх житті якості як наполегливість, ініціатива, винахідливість.
Дуже важливо, щоб учні приступили до роботи бадьорими, урівноваженими, працездатними. Тому в кінці попереднього режимного моменту – прогулянки слід подумати про ігри помірної рухливості. Підвищенню ефективності самопідготовки, як і підвищенню ефективності уроку, сприяє різноманітність форм, методів і прийомів їх проведення. Слід пам’ятати, що вихователь не повторює свого попереднього вчителя, не дублює його, а продовжує його.
Самопідготовка проводиться в тихій, невимушеній, близькій до домашньої обстановці. Практика показала, що самопідготовку слід проводити в постійно закріплених класних приміщеннях в один і той же час. Робоча обстановка, можливість використання наочних посібників, приладів, карт, які використав учитель на уроці, в значній мірі підвищує ефективність роботи вихователя. Але одним з головних завдань вихователя – не перетворювати самопідготовку в звичайний урок з повтореним поясненням навчального матеріалу, опитуванням біля дошки і т. д. Так же, як і вчитель на уроці, вихователь прагне створення під час самопідготовки творчої обстановки. Після перших 30-40 хвилин поглибленої самостійної роботи можна дозволити не голосний обмін думками, спокійний рух по класу, надавати можливість для старших вихованців робити перерву в заняттях за їх бажанням (але виходити з приміщення, де проходить самопідготовка, одночасно не більше двом учням). Однак це зовсім не означає, що така обстановка перетворюється в хаос. Вихователь безперервно працює над прищепленням учням навиків високої культури розумової праці.
Підготовка домашніх завдань починається в спокійній діловій обстановці. Постороннім не дозволяється входити в приміщення, де проходять заняття, під час яких суворо дотримується тиша. Всі зауваження вихователь також дає тихо, в півголосу звертаючись не до всієї групи, а до окремих учнів. Спостереження показали, що окремі вихователі під час самопідготовки практикують в окремих випадках підключення тихої легкої музики і це до деякої міри сприяє збереженню працездатності учнів.
У всіх школах-інтернатах в процесі проведення самопідготовки влаштовуються перерви для відпочинку дітей. Нерідко ці перерви проводяться по аналогії з уроками (10-15 хвилин після 45-хвилинних занять). Спостереження показали, що такий регламент для молодших школярів не зовсім прийнятий різко знижує працездатність. Уявімо: учні почали розв’язок задачі з математики чи якогось іншого предмету і враз – пролунав дзвоник – пішли на перерву. Після перерви учні ще надовго загальмовані і думають на чому вони зупинились до перерви. Тому краще надавати можливість дітям влаштовувати вільні перерви після закінчення завдання з того чи іншого предмету. При цьому слід враховувати, що учень 1 класу може самостійно і активно займатись 10-15 хвилин, після цього йому потрібна 3-5 хвилинна розрядка. А учень 3 класу продуктивно працює протягом 20-25 хвилин. У деяких учнів втома наступає швидше і таким учням вихователь пропонує відпочити. Є діти, які не можуть виконувати завдання (особливі учні) разом зі всіма: вони швидко втомлюються, роздратовуються, починають заважати іншим; в інших підготовка завдань пов’язана з обов’язковим питанням вголос, цебто учні з специфічними ознаками навчання. Для таких учнів вихователь вишукує можливість використання крім класних кімнат, де займається група, ігрових кімнат, бібліотек та інших вільних приміщень.
Починається виконання завдань з підготовки робочого місця, необхідних навчальних приладь, перегляду по щоденнику заданого матеріалу і вибору порядку виконання завдань. При цьому слід враховувати вікові особливості учнів.
Можна погодитись з тим, що вихователю легше контролювати учнів, якщо одночасно виконуються завдання з одного визначеного предмету. Однак саме такий підхід позбавляє учнів самостійності. Тому послідовність виконання домашніх завдань суворо не програмується вихователем. Право вибору порядку виконання завдань залишається за учнем. Практика показує, що серед частини вихователів розповсюджена помилкова думка про необхідність приготування в першу чергу письмових завдань. І трапляється так, що в групах, де учні не привчені до зосередженої організованої роботи, виконують тільки письмові завдання, а усні виконуються в останню чергу, наспіх.
Щоб правильно визначити час, необхідний для виконання домашнього завдання, доцільно періодично проводити вибірковий хронометраж. Якщо ж виявляється, що більшість учнів не змогли вкластись в передбачений час, то вихователь просить вчителів уважніше відноситись до обсягу домашніх завдань.
Велике значення для чіткої організації дозування часу має дотримання послідовності виконання домашніх завдань. Школярам доцільно написати на дошці розклад уроків на слідуючий день в такому порядку, в якому вони виконуватимуть домашні завдання. Так, у першому класі вихователь пропонує починати виконання завдань з читання, в 2-их, 3-х і старших класах учням можна порадити починати з математики. Такий спосіб проведення самопідготовки привчає дітей до певного режиму, забезпечує відповідальне ставлення до всіх предметів, як «любимих», так і «нелюбимих», а також допомагає здійснювати дієвий контроль за роботою учнів, надавати їм індивідуальну допомогу.
Дуже корисно встановити в групі такий порядок: вихователь не перевіряє роботу учня до тих пір, поки той сам ретельно не прогляне виконане ним завдання. Це потрібно для того, щоб учень сам знайшов і зрозумів свої помилки.
Спеціальною турботою вихователя повинно стати виховання в учнів навичок самоконтролю і взаємоконтролю. Багато учнів, прочитавши параграф, або який-небудь розділ підручника один-два рази, вважають їх засвоєними, закінченими. Потрібно вчити школярів перевіряти себе глибоко (відповідати на контрольні питання підручника, зміщені в кінці параграфу чи розділу), викласти головний зміст матеріалу товаришу, переказати прочитане самому собі, коротко сформулювати найбільш суттєве. Те ж відноситься до навичок самоконтролю в процесі письма: вчити контролювати себе не тільки тоді, коли робота закінчена, але й в ході її виконання.
Безперечно, давати запитання можна дозволити тільки тим учням, які слабо засвоюють навчальний матеріал і самостійно працювати поки що не навчились. Але потрібно працювати з учнями так, щоб кількість запитань звести до мінімуму. Це активізує увагу учнів і вони будуть старатись самостійно зрозуміти завдання і шукати шляхи його виконання.
Важливою умовою, яка забезпечує високу якість підготовки, є узгодженість в діях вчителя і вихователя. Взаємозв’язок уроку і самопідготовки безперечна. Успіх самопідготовки залежить від ефективності уроку, від ступеня міцності засвоєного на ньому матеріалу. Основи самостійної індивідуальної навчальної праці закладаються перш за все на уроці. Чітке і зрозуміле пояснення навчального матеріалу на уроці з врахуванням індивідуальних особливостей дітей, якісне його закріплення, чітко дане завдання гарантує міцне засвоєння учнями програмового матеріалу і, безумовно, якісне і швидке виконання домашніх завдань, що в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності наступних кроків.
Необхідний дуже кропіткий інструктаж дітям, як їм виконати завдання… Потрібно, щоб учневі була зрозуміла мета завдання і ця мета окриляла його. Тоді він може з захопленням опрацювати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавішим повинно бути й саме завдання. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати, краще виховувати свідоме ставлення до праці.
Як зробити звичайнісіньке завдання цікавим – це залежить від мистецтва вчитися. Як правило, найцікавіше – це те завдання, яке максимально розвиває самодіяльність дитини, будить її думку.
Слід подолати також хибну думку, що вихователь повинен доопрацьовувати те, що не встиг зробити вчитель на уроці. Іноді вчителі дають учням непосильні і складні завдання, рахуючи, що з допомогою вихователя вони порівняно легко вправляться з ними. Такі дії не можна визнати правильними з педагогічної точки зору. Заняття по підготовці домашніх завдань в групі не доцільно перетворювати в додаткові уроки (пояснення навчального матеріалу опитування, виставлення оцінок за виконання домашнього завдання тощо). Враховуючи вікові особливості, вчителям і вихователям потрібно пам’ятати перевірені практикою нормативні вимоги у визначенні посильності і об’єму домашнього завдання. Так, орієнтовано об’єм тексту, виучуваного першокласником на пам’ять, повинен становити не більше 4-8 рядків; в 2-му класі – 8-10 рядків; 3-му класі – не більше 15 рядків. Письмова робота учня першого класу по тривалості не повинна перевищувати 20 хвилин і в 2-му класі 20-25 хвилин; 3-му класі – 35 хвилин.
Вимоги, які висуваються школярам вчителем і вихователем, повинні бути єдиними. А для цього вихователі повинні бувати на уроках, а вчителі – на самопідготовках.
В методичній літературі немало думок і пропозицій з вимогами до вчителя і вихователя. Ось найбільш характерні до вчителя:
- домашні завдання повинні бути чіткими за змістом і невеликими за обсягом;
- чітке, доступне пояснення процесу виконання домашнього завдання;
- форми, методи і прийоми роботи на уроці мають готувати учнів до самостійного виконання домашніх завдань;
- ознайомлення учнів з правилами підготовки усних і письмових домашніх завдань.
Що ж до вимог вихователя, то найважливіші з них:
- забезпечення різноманітності форм, методів і прийомів проведення самопідготовки;
- дотримання регламенту часу, передбаченого санітарно-гігієнічними та педагогічними вимогами;
- формування в учнів навичок самостійності виконання домашнього завдання, самоконтролю;
- здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів;
- прищеплення навичок самостійної роботи з підручником, додатковою і довідковою літературою;
- підтримувати високу працездатність учнів шляхом проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз.
Вихователю потрібно пам’ятати, що він впливає на учнів методами виховання. Він не навчає, а привчає учнів самостійно і відповідально виконувати свої обов’язки, проявляти при цьому трудолюбивість. Вихователь – провідник задумів вчителя, він його перший і надійний помічник. Виховні завдання самопідготовки передбачають:
- закріплення навичок самоосвітньої роботи;
- виховання в учнів таких якостей особистості, як організованість, зібраність і дисциплінованість, відповідальність і самостійність;
- формування у школярів позитивного ставлення до навчання, впевненість в можливості виконання домашнього завдання у встановлений срок;
- закріплення навиків раціональної організації праці.
Вихователь – центральна фігура навчально-виховного процесу в позаурочний час. Від нього залежить якість підготовки учнів до уроків. Його робота складна, багатогранна і вимагає ретельної підготовки. Розробляючи план проведення самопідготовки, він повинен передбачати в ньому:
1. Навчальну і виховну мету, місце проведення занять.
2. Характер домашніх завдань, раціональні способи їх виконання (розв’язок задач, додаткових вправ).
3. Засоби для забезпечення самостійної навчальної діяльності учнів (інструктажі, методичні поради, пам’ятки).
4. Активізацію розумової діяльності і розвиток пізнавальних інтересів учнів (розумова гімнастика, дидактичні ігри, цікаві наукові повідомлення).
5. Вироблення в учнів умінь самостійно здобувати знання (додаткові джерела інформації).
6. Здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів.
7. Використання наочного, роздаткового дидактичного матеріалу технічних засобів навчання.
8. Форми учнівського і свого контролю за якістю виконання учнями завдань.
Таким чином, успішне проведення самопідготовки залежить від ряду обставин, які є складовими частинами навчально-виховного процесу.
Дані рекомендації не обмежують вихователя у формах, методах і прийомах проведення самопідготовки. Творчий підхід вихователя до них, з врахуванням конкретних умов школи, учнівського колективу допоможе поліпшити якість знань учнів, виховати в них позитивне ставлення до навчання.
Правила підготовки усних домашніх завдань
1. Згадай розповідь вчителя на уроці.
2. Прочитай текст в цілому. Одночасно, де потрібно, користуйся малюнками, схемами, кресленнями, картинами, словарем.
3. Читай уважно і старайся запам’ятати основне.
4. Для кращого запам’ятовування записуй дати, назви, імена.
5. Закрий книжку і уявно визнач частини прочитаного. Перекажи прочитане.
6. Читай вдруге, звернувши увагу на ті місця, які забуваються.
7. Розкажи прочитане про себе і вголос.
8. Якщо погано запам’ятовується, запиши короткий план прочитаного і розповідай по ньому.
9. Для кращого запам’ятовування дати порівнюй з тими, які ти добре пам’ятаєш.
Правила підготовки письмових завдань
1. Приведи в порядок робоче місце, підготуй все необхідне для роботи.
2. Розкладайся зручніше, так, як вчать цьому у школі.
3. Прочитай задане, продумай, подивись, які правила слід застосовувати в задачі, вправі. Згадай, якщо забув, прочитай в підручнику.
4. Якщо потрібно, проглянь аналогічні задачі, речення, виконані в класі під керівництвом вчителя.
5. Пиши не поспішаючи, але не занадто повільно. Не захоплюйся по сторонніми справами.
6. Якщо не розумієш суті вправи, задачі, спитай вихователя, товариша.
7. Окремі важкі частини завдання не пиши зразу в зошит, а користуйся чорновиком.
8. Виконавши вправу, розв’язавши задачу чи приклад, зроби перевірку, акуратно виправ помилки.
9. Якщо бачиш, що нічого не зрозумів, без вчителя не розберешся, не виконуй всього завдання. Роби те, що зрозуміле.
Правила швидкого і міцного заучування напам’ять
1. При заучуванні уривка прози, цитати: прочитай і зрозумій зміст, думку і прочитай повторно і, якщо уривок невеликий, постарайся відобразити його; великий текст розділи на частини, читай і, закривши текст, розповідай про себе або голосно; перекажи декілька раз, слідкуючи за виразністю; перед уроком знову перекажи з підручником в руках.
2. При заучуванні вірша користуйтесь тими ж правилами, що й при заучуванні прози. Читай виразно. Якщо важко запам’ятовується текст, розділи його на частини. Читай, потім розповідай, запам’ятовуючи перехід від однієї частини до другої.
3. При заучуванні правил, визначень, законів подумай значення правила, визначення, закону; порівняй з відомими тобі правилами, визначеннями; підбери приклад, розкажи, дивлячись в книгу і без книги.
