З офіційного сайту «Слуга народу»
Павло Сушко про захист прав дітей з особливими освітніми потребами
Нещодавно Верховна Рада підтримала створення тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань порушення прав дитини під час реформування системи закладів інституційного догляду. Комісія ставить на меті проведення розслідування випадків та причин порушення прав дитини, включаючи право на виховання в родині, право на доступ до якісної освіти, законність використання коштів, призначених для дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Детальніше розповідає голова ТСК, заступник голови депутатської фракції «Слуга Народу» Павло Сушко.
Реформа деінституціалізації триває в Україні вже четвертий рік. Що стало причиною створення ТСК саме зараз?
Дійсно, вже четвертий рік Міністерство соціальної політики за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку впроваджує проєкт «Модернізація системи соціальної підтримки населення України». На нього Світовий банк виділив позику обсягом 300 млн доларів. Також було виділено бюджетні субвенції на потреби дітей з ООП.
В результаті, чого ми досягли за чотири роки реформи?
· малі дитячі будинки не створено;
· будинки дитини не трансформовані у центри медичної реабілітації та паліативної допомоги;
· не розвинуті усиновлення, опіка;
· не створено достатньої кількості патронатних та прийомних сімей;
· відсутня підтримка таких сімей з боку держави;
· не вирішуються проблеми сімей, які знаходяться у складних життєвих обставинах;
· соціальні послуги та інклюзія розвиваються повільно.
Реформа була спрямована на покращення життя таких дітей. Якщо конкретніше, проєкт мав виконати три основних завдання:
– підвищити ефективність соціальної допомоги та системи соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей;
– забезпечити поступову деінституціалізацію послуг із догляду за дітьми;
– зміцнити адміністрування надання як соціальної допомоги, так і соціальних послуг.
Що ж відбувається насправді?
Насправді, за наші з вами гроші замість реформування дитячих будинків, розвитку соціальних послуг та інклюзії під ударом опинилися спеціальні школи для дітей з тяжкими нозологіями, заклади спеціалізованої освіти (військові, мистецькі, спортивні та наукові ліцеї). І це робиться під виглядом реформи!
Навіщо? Виявилося, що для демонстрації результатів та звітування перед міжнародними партнерами про повернення дітей на виховання у родину простіше закрити спеціальні школи для дітей з ООП і повернути їх батькам. Адже для влаштування цих дітей у сім’ї не потрібно витрачати додаткові кошти. А потім звітувати про деінституціалізацію – бо ж на реформу дитячих будинків, будинків дитини та загальноосвітніх шкіл для дітей-сиріт, які й повинні бути основними об’єктами реформи, коштів вже немає.
Я спілкувався з представниками міжнародних організацій в Україні, доносив свою позицію. Сподіваюсь, що ми знайшли порозуміння саме в погляді на реформу, необхідності її провадження, і що спеціальні школи – це особливі заклади, які є у всьому світі. Їхнє закриття неприпустиме тільки з огляду на проживання там дітей.
Треба досконало впровадити інклюзивну освіту, задовольнити потреби дитини за місцем проживання, подивитися, як це працює, чи всі діти можуть адаптуватися до неї. А не ставити дитину та її батьків перед фактом закриття спеціальної школи за відсутності належних освітніх послуг за місцем проживання.
Але «реформаторів» це не обходить. Головне, що дитина не в закладі, і «мету» реформи досягнуто. Саме з таким підходом до деінституціалізації я не можу погодитися.
Чи знають про це представники державних органів, міжнародних організацій, благодійних фондів?
Міжнародні партнери висловлюють стурбованість запропонованими змінами до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, сприймаючи їх як припинення реформи.
Тому я постійно пояснюю своє ставлення до реформи закладів інституційного догляду, даю інтерв’ю, виступаю з доповідями. Підкреслюю, що реформа необхідна, і запропоновані з мого боку зміни жодним чином не гальмують її, а лише дозволяють виважено і послідовно, з урахуванням інтересів кожної дитини, провести реформу.
Що стосується державних органів – є два звіти Рахункової палати. Це звіти про результати фінансового аудиту проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», що підтримується позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку 2019 та 2020 років. Вони знаходяться у відкритому доступі.
Читаєш ці звіти – і все стає на свої місця. Це фактично заяви про злочини з конкретними прізвищами. І не потрібно більше шукати винних у провалі реформи деінституціалізації. Там є всі відповіді!
Тоді я зрозумів, що настав час розібратися: нам потрібна видимість реформи та освоєння грошей чи все ж таки проводити реформу так, як вона відбувалася в цивілізованому світі?
Що саме має встановити ТСК?
У нас є декілька конкретних завдань:
· дослідити відповідність проведених в межах реформи дій Плану реалізації І етапу Національної стратегії, з’ясувати наслідки цих дій;
· дослідити ефективність діяльності Міністерства соціальної політики як відповідального за реформу органу;
· вивчити стан дотримання законодавства під час проведення заходів щодо деінституціалізації;
· знайти причини порушення прав дітей та їхніх батьків при реформуванні системи закладів інституційного догляду та виховання, про які вже відомо, і реагувати на повідомлення, якщо вони будуть отримані під час роботи ТСК;
· перевірити дотримання державних гарантій прав дитини та батьків дітей з ООП на освіту та вибір навчального закладу.
Наголошую: я – за сімейні форми виховання, за – створення малих групових будинків, розвиток патронату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Але я проти бездумного злочинного руйнування системи спеціальної та спеціалізованої освіти.
Чи достатньо буде розслідування ТСК для вирішення проблеми? Можливо, потрібні зміни до законодавства?
Наскільки результатів роботи Комісії буде достатньо – покаже час. Втім, окрім роботи ТСК ми готуємо відповідний законопроект, спрямований на захист прав та інтересів дітей з особливими освітніми потребами.
ТСК з розслідування порушення прав дитини буде й надалі відстоювати гідні умови проживання дітей з особливими освітніми потребами, розбиратиметься з причинами відмов соцслужбами у можливості цілодобового перебування дітей в закладах і боротиметься проти незаконного закриття спеціальних шкіл.
Про це наголосив голова ТСК, заступник керівника фракції «Слуга Народу» Павло Сушко, коментуючи виїзне засідання, де разом з депутатами-членами комісії відвідав спеціальні, санаторні та спеціалізовані школи та школи-інтернати Рівненщини і Волині.
«Позитивні зрушення в регіонах є. Наприклад, у Клевані діє прекрасний інклюзивно-ресурсний центр, який допомагає дітям розвиватися. Під час відвідування шкіл ми побачили, як директори люблять дітей, як борються за них, і ми їм будемо в цьому допомагати. Водночас безсердечність деяких чиновників призводить до замовчування порушення прав дітей. І сьогодні під час засідання ми розібрали це. Ми не дамо порушувати права дітей і приїдемо в кожну область, щоб перевірити ситуацію на місцях», – сказав голова ТСК.
Серед головних проблем, які порушували під час засідання – необхідність створити гідні умови для дітей з особливими освітніми потребами, які проживають в закладах. Йдеться зокрема про наявність простору в кімнатах, де ночують діти, незламаних меблів та – банально – дзеркал у санвузлах.
Окрім того, на засіданні звернули увагу на проблему утримання дітей у будинках сімейного типу. Відповідальні чиновники звітують про сучасні умови для дітей, що нібито реформа відбулась, але, як каже Павло Сушко, на жаль, ми побачили некомфортні для повноцінного розвитку дітей умови: є необхідність в ремонті приміщень, наявна пліснява, потрібна допомога в оплаті за комунальні послуги, адже для родин, де проживає по 10 дітей, вартість опалення – непосильна.
Наприклад, в Олександрії через передачу котельні в приватні руки тарифи на опалення є просто непосильними для сімей, які виховують по 10 дітей. У результаті – у деяких сімей арештували майно, адже вони не мають змоги оплатити всі послуги.
«Умови проживання дітей не відповідають вимогам, а відповідні органи звітують, що проблем нема. Батьки звертаються до міністерства, різних організацій, а відповіді не отримують. Це системні проблеми, ми не повинні мовчати і казати, що все добре. Якщо є проблеми, їх треба вирішувати», – наголосив Павло Сушко.
Ще одна проблема, з якою стикаються батьки дітей з особливими освітніми потребами – ненадання органами опіки дозволу на цілодобове перебування дитини у відповідному закладі. Йдеться про випадки, коли потрібний дитині освітній заклад розташований на суттєвій відданні від дому, і тому батьки не мають змоги привозити дитину щодня. Павло Сушко звернувся до голови Рівненської районної держадміністрації з проханням надати причини таких відмов.
Серед питань, які також порушували під час інспекції закладів та засідання ТСК – незаконне закриття шкіл, які так потрібні для дітей з інвалідністю.
Наприклад, Липлянська спеціальна ЗОШ-інтернат. Місяць тому на засіданні обласної ради депутати вирішили реорганізувати, а точніше – ліквідувати заклад без обговорення з батьками дітей, без вирішення подальшої долі, де вони навчатимуть, і чи зручно їм буде добиратися до школи.
«Якщо є потреба в реорганізації закладу, тоді треба розробити дорожню карту і вирішити, де діти продовжать навчання, треба попрацювати з батьками, з’ясувати, які потреби в дитини, де вона живе і як добиратиметься до школи. Просто закрити школу легко, але що далі буде з дітьми? І взагалі – закриття школи без погодження такого рішення з МОНом – це порушення законодавства», – обурився голова ТСК.
Коментарi